ЯДС

Турбота кожного про культурну спадщину  і довкілля.

– Все минає, тільки мистецтво вічне. Україна – велика держава. Вона має багато всесвітньовідомих пам’ятних споруд. Сьогодні ми зануримось у культурну спадщину нашого народу.

 Слово “культура” ввібрало в себе духовні і матеріальні надбання, створені народом протягом усієї історії.Усі народи на Землі мають свої неповторні риси, кожен з-поміж інших вирізняється передусім культурою. Усе, що за багато поколінь створив народ, — звичаї і обряди, пісні та казки, картини художників і вироби народних майстрів, твори композиторів і письменників, архітектурні споруди та парки — це є культурною спадщиною. Україна має дуже давню культуру, якій понад тисячу років. Свої витоки вона бере ще з Київської Русі — часів князювання Володимира Великого та Ярослава Мудрого.

Стоянка первісної людини

Якщо комусь із вас доведеться побувати в Американському музеї природознавства, що в Нью-Йорку, на Мангеттені, то обов’язково запитайте: «Що в експозиції найдавніше?» Відповідь буде несподівана: вас приведуть до діорами, на якій увічнили фрагмент Десни, конструкцію житла, зроблену з кісток, муляжі чоловіка та жінки (ймовірних жителів того часу) із написом: «12 тисяч років до нашої ери, українське село».

Отож, батьківщиною всесвітньо відомого поселення є територія сучасної України. Осторонь залізниць та автомобільних магістралей, серед глибоких байраків, що збігають до красуні Десни, загубилось село Мезин, де плин часу немовби зупинився.

А починалось усе доволі буденно. Козак Сисой Кошель заходився споруджувати нову хату і під час земляних робіт знайшов значну кількість кісток викопних тварин. Згодом, у 1906 році злива розмила поблизу схил яру, оголивши великі кістки мамонта. Коли ж під час будівництва підвалу з північного боку хати знову були знайдені великі кістки, місцевий священик відправив їх до Чернігова. На знахідки звернув увагу відомий краєзнавець Петро Добровольський. За його ініціативою на місці знахідки було проведено невеличкі розкопки. Виявилося, що знайшли залишки поселення людей, яке існувало близько 20 тисяч років тому. Тепер на місці стоянки, у старому житловому будинку, знаходиться Мезинський археологічний музей, який є найбільшим сільським музеєм у Європі.У ньому серед іншого експонується малюнок, нанесений на витончений браслет із кістки мамонта. Його розшифровують як найдавніший календар.

Діорама — картина разом з бутафорським планом (фігурами людей, макетами різних предметів та ін.) для підсилення загального враження.

Софійський собор

Серед збережених на теренах Східної Європи пам’яток архітектури Собор святої Софії у Києві є найдавнішим.

Назва собору «Софійський» походить від грецького слова «софія», що в перекладі означає «мудрість». Присвячений мудрості християнського вчення собор, за задумом творців, мав утверджувати християнство на Русі. Тут відбувалися церемонії «по- садження» князів на київський престол, прийоми іноземних послів; біля стін Софійського собору збиралося київське віче; при Софійському соборі велося літописання і була створена Ярославом Мудрим перша відома в Київській Русі бібліотека. У стінах цього храму проходили вишкіл і перші покоління київських будівничих та малярів, які навчалися тут не лише техніки кам’яного будівництва, новим ремеслам і мистецтвам, а й умінню передавати набуті знання та досвід своїм наступникам.

«Бібліотека Ярослава Мудрого», О. Гальчинська

І сьогодні вражає своєю досконалістю та красою кожного, хто переступає поріг Софії Київської, робота майстрів, які зводили цей собор та прикрашали його стіни мозаїками і фресками.

Собор святої Софії занесено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Він є державним музеєм-заповідником. З цієї причини у ньому заборонено проводити богослужіння. Винятком із цього правила є День Незалежності України, коли в Софійському соборі представники різних релігійних конфесій здійснюють спільне богослужіння на честь України.

Мозаїка «Оранта»

ЮНЕСКО (повна назва — Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури) — це міжнародна організація, покликана берегти й охороняти пам’ятки культури світового значення.

Пересопницьке євангеліє 

Пересопницьке євангеліє — визначна рукописна пам’ятка староукраїнської літературної мови й мистецтва, переклад Євангелія так званою простою мовою, досить близькою до народної.

Роботу над Євангелієм розпочали у 1556 році у Свято-Троїцькому монастирі на Волині, а завершили у 1561 році в Пересопницькому монастирі. Рукопис оздоблений орнаментами в українському стилі, прикрашений високохудожніми кольоровими заставками й мініатюрами. За красою та багатством оформлення Пересопницьке євангеліє не може зрівнятися з жодним українським рукописом. Маса книги — 9 кг.

Пересопницьке євангеліє

Із 1948 року Пересопницьке євангеліє зберігається у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Ця духовна святиня українського народу набула значення політичного символу нації — на Пересопницькому євангелії під час інавгурації присягають президенти України.

На самоопрацювання:

Робота в підручнику ст.44 -47.Після перечитання параграфа, обов'язково дайте відповіді на запитання ст.47(в усній формі).

Тепер до роботи в зошиті.Сторінки 18 - 19 (завд. 1, 2, 3 ).